Проблиски історії

 Львів - незламні, патріотичні, організовані, мужні.. Може, але у всіх львів'ян вкрали багато-чого прямо з-під носа - і ніхто не пікнув. Хіба не так? 1. Винниківське озеро У Львові не вистарчає місць для купання. Озеро в парку Культури давно закопали. Винниківським озером за містом користувалися багато львів'ян. Тепер воно приватне, його просто забрали . Частину озера ніби засипали. На територію вхід платний, 300-500 грн! Не можна з собою брати їжу, наприклад шашлик. https://maps.app.goo.gl/fqqSssHzz4bPC2nx7 2. Природничий музей Закрили 'на ремонот' і так і не відкрили. Всі експонати: мінерали, опудала тварин продали. Будівлю частково забрали. https://maps.app.goo.gl/ajdMryXWMymW8VmW9

Скільки треба грошей щоб таке побудувати? Чому воно розвалюється? Чи можна просто перекрити дах і зробити там готель-палац чи хостел? 1. Сам центр Львова, напроти пам'ятника Данилу Галицькому, ''біля коня''.   Тюрма, де сидів Іван Франко і таємниця її підземель https://maps.app.goo.gl/rb8Dz3TTEQ72NCqJ8 2. Колишня туберкульозна лікарня Закинутий неоренесансний палац ____________________________________________ Колись комуністи захопили гарні і дорогі палаци багатих людей. Потім вони зробили там склади, псих. лікарні, чи туберульозні санаторії. Переобладнання палаців зробленно просто жахливо. Кабель йде верх по фресці. Все зробили як дикарі. Тепер, після розвалу СССР, будівля на балансі в якихось бюрократів. Ніхто не може нічого корисного зробити, поремонтувати. Будівлі стоять без толку і скоро розваляться . Як будинок, який коштує більше ніж ти скоріше всього заробиш за ціле своє життя, може просто стояти без діла в самому центрі дорогого міста і врешті розвалитися?...

    '' Було це в 1875 році, коли я, зелений абітуріент з провінціального міста Дрогобича, яке не виділялось ні своїм духовним рівнем, ні світським товариством, ні взагалі як-небудь, прийшов до Львова в університет.  Львівський університет не був тоді світочем у царстві духа; що більше, його можна було б порівняти з закладом для культури безплідності in spiritualibus [щодо інтелектуальності].      Ще сьогодні беруть мене холодні дрижачки при згадці про педантичні, безглузді лекції Венцлевського, Черкавського, Огоновського, про тяжке пережовування мертвої книжкової вченості, про це рабське додержання друкованих зразків і словесних формул. Один з найздібніших учителів того часу Ф. Зрудловський мав звичку після того, як перейшов на пенсію, щоразу приходячи до нового товариства, рекомендуватися так: «Я є той Зрудловський, що протягом тридцяти літ забивав памороки молоді римським правом, а коли нарешті прояснилося мені в голові, то не мали мене за злочинця, а тіл...